1. Суспільне виробництво. Фактори виробництва
Суспільне виробництво є вихідною і вирішальною сферою життєдіяльності людини. Це основа життя і джерело прогресивного руху людського суспільства, розвитку всієї людської цивілізації.
Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.
Будь-якому виробництву, незалежно від його соціальної форми, притаманні певні загальні ознаки:
завжди є суспільним виробництвом;
має безперервний характер розвитку, постійно повторюється, тобто відтворюється;
у процесі виробництва виникають економічні відносини між людьми;
є важливою складовою частиною тієї чи іншої соціально-економічної системи.
Суспільне виробництво поділяється на дві великі сфери:
матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага й надають матеріальні послуги;
нематеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, що виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, які задовольняють духовні та соціальні потреби людей.
Суспільне виробництво має і галузеву структуру:
а) матеріальне виробництво:
промисловість, с/г, лісове господарство, будівництво, особисте, ремісниче господарство;
комунальне господарство і побутове обслуговування, які надають матеріальні послуги;
транспорт, зв’язок, торгівля (в частині обслуговування процесу виробництва).
б) нематеріальне виробництво:
охорона здоров’я;
освіта, інформатика;
культура, мистецтво;
спорт, туризм;
духовне виробництво (праця художника, скульптора, письменника, кінорежисера, фотографа тощо. Результатом їхньої праці, як і в матеріальному виробництві, є створення матеріалізованих благ – книг, картин, скульптур тощо. Але все ж таки духовне виробництво відносять до нематеріального виробництва, оскільки головним у ньому є не матеріальна частина створення речі, а її естетична цінність, глибина духовного відображення реального світу через талант людини).
Продукт сфери нематеріального виробництва набуває форму “товару-послуги”, яка має ряд ознак, що відрізняють її від продукту сфери матеріального виробництва:
1. сутність послуги, як правило, полягає не в матеріально-речовій формі, а в корисному ефекті певної трудової діяльності;
2. процес виробництва послуги збігається з моментом її споживання в часі й просторі (послуга лікаря, музиканта тощо).
3. послуга, як правило, не може накопичуватись й транспортуватись.
Між сферами нематеріального і матеріального виробництва існує тісний взаємозв’язок та взаємодія. Так, матеріальне виробництво створює матеріально-технічну базу для функціонування і відтворення як самого себе, так і сфери нематеріального виробництва. Нематеріальне виробництво задовольняє потреби людей в освіті, лікуванні, спорті, туризмі, культурному, естетичному, моральному піднесенні, забезпечуючи тим самим умови для нормального відтворення усіх працівників, у тому числі і сфери матеріального виробництва.
У сучасних умовах значення сфери нематеріального виробництва і послуг значно підвищується, його зростання стає закономірністю соціально-економічного розвитку всіх країн, особливо розвинутих цивілізованих держав. Сьогодні у сфері нематеріального виробництва і послуг розвинутих країн зайнято понад 55% працездатного населення й виробляється від 60 до 75% ВНП. Це свідчення високого рівня життя людей та зміни пріоритетів у задоволенні їхніх потреб. В Україні ці показники значно нижчі. Тому найважливішим стратегічним завданням для нашої економіки повинно бути прискорення розвитку галузей, що задовольняють духовні й соціальні потреби людей.
Для здійснення процесу виробництва необхідні певні умови – фактори виробництва.
Фактори виробництва – це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.
Немає одностайного визначення у літературі видів факторів виробництва. Однак всі притримуються думки, що на кожному етапі розвитку сус...
